Кислотність ґрунту - важливий показник, що характеризує придатність ґрунтової суміші для вирощування певних рослин. Кислотність відбиває концентрацію серед іонів водню і позначається латинськими літерами рН. Нейтральному середовищі відповідає рН 7, зниження рН означає збільшення кислотності, а підвищення - лужності.
На упаковках якісних ґрунтових субстратів завжди вказується величина рН. Для більшості кімнатних рослин підходить нейтральний або слабокислий грунт, але є винятки, що віддають перевагу дуже кислому субстрату або навпаки - лужному.
Кислі ґрунти класифікуються таким чином:
-Дуже кислі грунти - рН 3,8 - 4,0,
-сильнокислі ґрунти - рН 4,1 - 4,5,
-Середньокислі ґрунти - рН 4,6 - 5,0,
-слабокислі ґрунти - рН 5,1 - 5,5,
-близькі до нейтрального ґрунту - рН 5,6 - 6,9.
На занадто кислих ґрунтах припиняється діяльність корисних бактерій, що беруть участь у розкладанні торфу, гною, компостів та інших добрив, багато поживних речовин погано засвоюються, оскільки переходять у недоступні для рослин форми, рослини чахнуть, можуть загинути.
Рослини погано розвиваються і на занадто лужних ґрунтах. На таких грунтах листя постійно жовтітиме, оскільки не засвоюється залізо, необхідне для утворення хлорофілу в листі.
Підвищену кислотність має торф, слабокислу реакцію – хвойна, вересова земля. Середньокислої реакції субстрату віддають перевагу азалія, майже всі папороті, гортензія, камелія, монстера, антуріум.
У злегка кислих, майже нейтральних грунтах ростуть аспарагус, амариліс, бегонія, пеларгонія, традесканція, і дуже багато інших кімнатних рослин.
Нейтральні ґрунти придатні для троянди, хризантеми, цинерарії.
Слаболужна реакція влаштує нарцис, аденіум.
Реакція будь-якого субстрату з часом змінюється. В результаті поливу розчинні у воді мінеральні речовини можуть вимиватися, і підвищується кислотність. Полив жорсткою водою знижує кислотність, а полив м'якою збільшує.
Крім того, на кислотність ґрунту впливають добрива. Кальцієва селітра збільшує рН, а сульфат амонію зменшує.
Надлишкову кислотність ґрунту усувають вапнуванням, додають деревну золу.
Лужний ґрунт з підвищеним показником рН можна зробити нейтральним додаванням торфу, компосту або кислих добрив, таких як суперфосфат, різні сульфати та інші.
Визначити кислотність ґрунту можна спеціальним тестером, але набагато простіше застосувати індикаторний папір. На смужках паперу нанесено речовину, яка змінює колір залежно від рівня рН. Такий індикатор можна купити у квіткових магазинах чи магазинах для акваріумістів. На обкладинці книжечки такого паперу нанесено шкалу кислотності з кольоровим індикатором. Щоб визначити кислотність, треба взяти деяку кількість ґрунту, перемішати і залити невеликою кількістю води (краще дистильованої). Через кілька хвилин, коли земля осяде, у цю воду занурюють на 1-2 секунди індикаторний папірець. Залежно від кислотності ґрунту папірець змінює колір, цей колір порівнюють зі шкалою кислотності на обкладинці книжечки.
Іноді на підвищену чи понижену кислотність вказують буряни. На кислих грунтах найчастіше зустрічаються осока, папороть, подорожник, кінський щавель, хвощ польовий, лютик повзучий. На слабокислих грунтах добре ростуть будяк, конюшина лугова, кропива, лобода, пирій повзучий. На лужних - мак, живокость.